Воля або смерть: Difference between revisions
(change 0.3) |
No edit summary |
||
| Line 76: | Line 76: | ||
=== Сьогодення === | === Сьогодення === | ||
Втрати засекречено через стратегічну цінність цифр. Але що ж ми бачимо? | Втрати засекречено через стратегічну цінність цифр. Але що ж ми бачимо? | ||
<youtube>JzmTMaxwjK8</youtube> | |||
Revision as of 21:19, 1 October 2024
Культ смерті
...або мумія совка у вишиванці

Мабуть, немає такого громадянина, України хто би не почув за останні роки гасло “Воля або смерть”.

Багато захисників вдягли подібні шеврони. Немало з них приєдналися до першої картинки. Чи все тут добре, і це просто визвольна війна? Давайте подивимось.
Історія гасла
Корені цієї єресі походять з сивої, як чоло Порошенка, давнини – щоразу, як не вистачало лохів для «захисту цінностей» або загарбницьких ідей, така ідея виникала в різних культурах в різні часи:
- Булла про рай для хрестоносців
- 40 незайманих дівчат для арабів
- Вальхалла для вікінгів (та й для агро-аріїв)
Все це виглядає навіть непогано, якщо все за взаємною згодою та добровільно. Але, є нюанс:
ТІ ХТО МАЄ ВОЛЮ, ГИНУТИ НЕ КВАПЛЯТЬСЯ, НА ВІДМІНУ ВІД ТИХ ХТО БЕЗ ВОЛІ.
Відверто кажучи, людина з бусіка волю втратила при посадці в бусік незламності. Далі її добили в учебці та стройовій. А далі – вальхалла...
Українські історії
Тут пахати поле коней не вистачить, бо традиція та дуже стара – старіша за УНР, старіша за УПА. Можна лише зробити невеличкі референси на курсантів під Крутами, ця жертва стала сакральною для українського медіа-простору. Хоча якщо придивитися, молодь відправили на смерть без вибору волі. Операція була невдала, і незрозуміло, чому резерви з професійних вояків у той час стояли у Києві.
Ще один досвід некрофілії – у тренді з 2022 “Батько наш Бандера”, пісня про хлопа без ручок-ніжок.
Батько наш - Бандера,
Україна - мати,
Ми за Україну будем воювати!
Ой, у лісі, лісі, під дубом зеленим,
Там лежить повстанець тяженько ранений.
Ой, лежить він, лежить, терпить тяжкі муки,
Без лівої ноги, без правої руки.
Як прийшла до нього рідна мати його,
Плаче і ридає, жалує його.
Ой, сину ж мій, сину, вже навоювався,
Без правої ручки, без ніжки зостався
Мами ж наші, мами, не плачте за нами, ї
Не плачте за нами гіркими сльозами.
Батько наш - Бандера, Україна - мати,
Ми за Україну будем воювати!
А ми з москалями та й не в згоді жили,
На самого Петра у бій ми вступили
Москалі тікали, аж лапті губили,
А наші за ними постріли били.
Батько наш - Бандера, Україна - мати,
Ми за Україну будем воювати!
Ой, як мати сина свого поховала
На його могилі слова написала.
На його могилі слова написала: Слава Україні! Всім героям слава!
Ця дичина агресивно впарюється дітям. Дичина – так, але все це вже було. Далі побачимо.
Сьогодення
Втрати засекречено через стратегічну цінність цифр. Але що ж ми бачимо?