Killthefucktards: Created page with "Почнімо з такого: суто фізично, істота виду homo sapiens виконує до 0.5 кВт-год роботи в день. Нагадаємо: механічна робота вимірюється в тих самих одиницях, що й енергія. Базова одиниця — джоуль. 1 джоуль — це те саме, що 1 ват-секунда. 1 кВт-год = 3600 кдж. Отже: займаючись..."

2024-07-18T17:05:01Z

Created page with "Почнімо з такого: суто фізично, істота виду homo sapiens виконує до 0.5 кВт-год роботи в день. Нагадаємо: механічна робота вимірюється в тих самих одиницях, що й енергія. Базова одиниця — джоуль. 1 джоуль — це те саме, що 1 ват-секунда. 1 кВт-год = 3600 кдж. Отже: займаючись..."

New page

Почнімо з такого: суто фізично, істота виду homo sapiens виконує до 0.5 кВт-год роботи в день.

Нагадаємо: механічна робота вимірюється в тих самих одиницях, що й енергія. Базова одиниця — джоуль.

1 джоуль — це те саме, що 1 ват-секунда. 1 кВт-год = 3600 кдж.

Отже: займаючись працею, яка на 100% є фізичною і на 0% задіює мозок (сферично у вакуумі, звісно), людина генерує продукту в еквіваленті 0.5 кВт-год на день.

І то не будь-яка людина, звісно, а здоровий дорослий чоловік.

Зауважимо: говоримо не про витрати калорій, а про output. Бо є ще коефіціент корисної дії.

Коли вантажник, який цілий день тягає чушки, виконує роботи на 0.5 кВт-год, при цьому споживає з їжею 4000 ккал = 16800 кдж = 4.66 кВт-год, то ККД у homo sapiens виходить трохи більше 10%.

Сподіваємося, тепер ви розумієте Бендера з Футурами.

Тепер давайте про споживання.

Отже, коли умовний австралопітек працює на виживання виключно руками-ногами, то його "чесний" об'єм будь-якого споживання (відповідно до виконаної роботи) складатиме 180 кВт-год на РІК.

Зауважимо: говоримо про об'єм споживання в еквіваленті '''людської''' енергії. Продукту, який є результатом витрачених зусиль. НЕ включаємо кілоджоулі, які самі виросли, трансформуючи енергію сонця. І рахуємо не витрачені людиною кілокалорії, а саме output, тобто користь на виході.

Весь "надлишок" споживання понад умовні 180 кВт-год на рік — результат того, що людина з часів австралопітеків почала:

(а) трошки включати мозок і оптимізовувати свою працю; А ТАКОЖ

(б) людина організувалася в ''суспільство''.

Відтак, по-перше, людина пару мільйонів років нарощувала інтелектуальну складову продукту своєї праці — додаючи, чим далі, тим більше, роботу IQ до махання руками і ногами.

Вже у суспільстві мисливців-збирачів це було — знати, як саме треба полювати, і які гриби не треба їсти.

В аграрному доіндустріальному — знати, як виростити врожай.

Нарешті, людина винайшла двигуни, у яких ККД буде значно побільше за 10%.

Тобто, від вирощування їжі до конструювання супутника для Старлінка — в наш сучасний об'єм споживання закладено, на всіх етапах, величезну інтелектуальну додану вартість.

По-друге, суспільство. Для підвищення людиною ККД свого потіння, суспільство стало принципово важливим — через розподіл праці.

Але критично важливим суспільство є не тільки для рівня споживання, але й для самого виживання людини, тим більше сучасної.

Організувавшись у суспільство, людина постала на верхівці харчового ланцюжка. Тобто, суспільство дає людині чисельний ресурс та/або інструменти, які дають змогу бути хижаком найвищого рівня — регулювати чисельність популяції крокодилів, ведмедів, білих акул і комодських варанів.

Без суспільства (або спродукованих суспільством інструментів, та ж сама зброя) — які би в людини не були IQ та м'язи індивідуально, людина без варіантів стає вразливою і опускається з верхівки харчового ланцюжка.

Об'єм загального споживання у сучасному західному/постіндустріальному суспільстві становить абсолютно нереальний еквівалент кВт-год в порівнянні з часами неандертальців.

Повторимося: говоримо НЕ про споживання суто '''енергії''', а про '''еквівалент людської''' енергії в об'ємі споживання.

У розробку плюс виготовлення будь-якого з '''сотень''' електронних пристроїв, які забезпечують побут сучасної людини, у зведення будь-якої штучної споруди, загалом у будь-який артефакт — закладено, якщо рахувати усі попередні етапи сумарно, величезну кількість кВт-год '''людської''' енергії.

І зайвий раз наголосимо: говоримо НЕ про споживання енергоносіїв, а про об'єм будь-якого споживання взагалі — в еквіваленті людської енергії, вкладеної на всіх етапах для створення продукту, який споживається.

Отже, весь наш рівень життя — результат того, що людина: по-перше, працює мозком; по-друге, фундаментально використовує таку цінність як суспільство.

Руками і ногами постіндустріальна людина в основному залишає кілокалорії у фітнес-центрі (причому це також — споживання).

Важливо: людина ніколи не матиме самостійно достатнього IQ для '''всього'''. Відтак питання в тому, наскільки членами суспільства ''цінується'' інтелектуальна робота інших. Цінується, в тому числі, в прямому сенсі (коли за інтелектуальну роботу платять).

Що ж стається, коли людина відмовляється належно працювати мозком та/або перестає своїми діями по факту цінувати, щоби суспільство трималося в купі?

Очевидно ж, деградація.

Якщо в суспільстві як системне явище особини з IQ 70 рассєкают на новеньких мазераті — значить, одне з двох: або суспільство у відносному балансі, і тоді на цю особину працює пару тисяч кріпаків, яких влаштовує своєю тупою працею забезпечувати рівень споживання особини з IQ 70;

або суспільство у різкому дисбалансі, і таке споживання існує лише за рахунок проїдання накопиченого попередніми поколіннями — та/або "в кредит".

(За кредит, звісно ж, рано чи пізно буде розплата — питання лише, якому поколінню вона випаде)

Якщо бидло, яке всюди сре довкола себе (тобто, на сучасне урбанізоване суспільство воно кладе), і яке буде довго мичати, скільки буде 7 x 8 — при цьому користується ТЗ з двигуном TFSI, який виймає 200 к.с. з об'єму 1.2 і витрачає 3 л бенза на сотню — то це є дисбаланс.

Версія технологій — не підтримується прошивкою споживача. Отже, для портування воно бере ресурс звідкись. Тобто, когось наїбало, когось об'їло, забулило пару десятків тєрпіл — і відтак їздить на сучасному TFSI (або на електричці). Попри те, що його рівень розвитку — карбюратор.

Дисбаланс може тривати десятиліття, бо зачіпає дуже масштабні процеси. Тому дехто може і пропєтлять безтурботне життя в суцільному обмані (див.: Лені Ріфеншталь). Та рано чи пізно дисбаланс зривається.

Що і відбувається зараз, повертаючись до кондиціонерної драми, в Україні.

Маховик історії просто повертає незламний народ на кругі своя щодо рівня споживання.

Не рівня споживання електрики, ще раз — а рівня споживання загалом.

Рівня, який давно не був адекватним інтелектуальному рівню ТА інтегрованості суспільства.

Примусово нормалізується, значить.

Якщо суспільство роками виштовхувало із себе мізки, перетворюючись на жлобовнік — то воно "не вивозить" користуватися кондиціонерами в такому об'ємі НЕ тому, що немає електрики (це лише наслідок) — а тому, що кондиціонер — занадто інтелектуально-'''ємкий''' прилад для такого соціуму.

Де залишилося ну занадто непомірно багато рагулів, рівень яких — аграрне доіндустріальне суспільство.

Інтелектуально-'''ємкий''' прилад означає не те, що барани не вміють тицяти на кнопки — споживати за інерцією дєло нєхітроє.

Занадто інтелектуально-ємкий — означає, що жлобовнік не здатен підтримувати рівень розвитку суспільства, яке всю ту електроніку розробило (розподіл праці, соціальний капітал — тобто високий рівень ''довіри'' всередині суспільства).

Рагулі прєдпочітают ксенофобію, хуторянство і життя в режимі "не наїбеш — не проживеш".

(У результаті всі постійно найобують усіх)

Тому їхня точка збалансованості якраз — це індивідуальна самодостатність із каністрою і генератором.

На рівні мови рагуль ототожнює поняття "робота" — з фізичною. Головою — це не робота.

(А нематеріальні — це не цінності)

(Платити за інтелектуальний продукт? А ЗА ШО?)

Тож нема питань. Просто тоді вам не положено кондиціонер. Вам положено рівень споживання села XIX століття.

Тих, хто у дисбалансі з реальністю, історичний процес рано чи пізно примусово повертає до того рівня, якому вони відповідають.

Важливо: мова про макропроцеси. Індивідуально у вас може бути IQ хоч 200, але якщо ви в одному човні із завеликою кількістю рагулів — се ля ві.

Кондиціонерна Драма Української Нації - Revision history